ЗНО 2019

Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 серпня № 931 врегулювано проведення зовнішнього незалежного оцінювання 2019 року (зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (далі - зовнішнє оцінювання), проводитиметься з 20 травня до 12 липня;).

Відповідно до наказу кожен зареєстрований учасник має право пройти тести щонайбільше з чотирьох навчальних предметів. Загалом зовнішнє незалежне оцінювання відбуватиметься з одинадцяти навчальних предметів: українська мова і література, історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, англійська мова, іспанська мова, німецька мова, французька мова.

Випускникам старшої школи закладів загальної середньої освіти 2019 року результати зовнішнього незалежного оцінювання з трьох навчальних предметів буде зараховано як результати державної підсумкової атестації. Ці учасники мають обов’язково скласти:

– українську мову і літературу;

– математику або історію України (на вибір учасника);

– ще один предмет з переліку (історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, англійська мова, іспанська мова, німецька мова, французька мова).

У 2019 році випускники закладів загальної середньої освіти, які бажають, щоб результат зовнішнього незалежного оцінювання з іноземної мови їм було зараховано як оцінку за державну підсумкову атестацію, і вивчають цю мову на стандартному або академічному рівні, отримають оцінку за атестацію за результатами виконання завдань академічного рівня. Випускники, які вивчають іноземну мову на профільному рівні, отримають оцінку за атестацію за результатами виконання завдань академічного й профільного рівнів.

Тези лекцій 7 - 8

Лекція № 7 Початок Національної революції і Визвольної війни українського народу середини XVII ст. Хід воєнних дій в період 1648–1651 рр. (1 год.)

Причини, характер і рушійні сили Національно-визвольної війни.

1.                Зміни в суспільно-політичному житті.

2.                Утворення української козацької держави – Війська Запорізького. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

3.     Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви.

4.     Зборівська битва. Укладення Зборівського договору.

5.     Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору. Відносини Війська Запорізького з Польщею, Кримським ханством, Молдовою, Московією

Причинами Національно-визвольної війни були:

• зростання в Україні землеволодіння польських магнатів і шляхти, закріпачення селян, збільшення панщини, утиски козаків, міщан і православної шляхти з боку польських магнатів і шляхти;

• примусове поширення польської мови, культури, звичаїв на українське населення, звуження сфери вживання української мови, обмеження прав українців при зайнятті державних посад;

• наступ католицизму та уніатства на права Української православної церкви, примусове покатоличення населення, упровадження податку на утримання католицького духовенства.

Рушійними силами війни стали козаки, селяни, міщани, дрібна українська шляхта, православне духовенство.

Війна мала національно-визвольний і антифеодальний характер.

Метою війни було знищення польського панування, ліквідація кріпацтва, створення незалежної української держави. Очолив національно-визвольну війну чигиринський сотник Богдан Хмельницький, якого в січні 1648 р. запорозькі козаки обрали гетьманом. Він уклав союзну угоду з Кримським ханством про надання військової допомоги у війні проти Речі Посполитої. У квітні 1648 р. козацькі війська вирушили в похід із Запорозької Січі назустріч польським військам.

Переможні битви 1648—1649 рр. дали можливість почати будівництво Української козацької держави — Війська Запорозького (Гетьманщини) на основі традицій Запорозької Січі. Територія Війська Запорозького згідно з умовами Зборівського договору складалася із земель Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств (столиця — м. Чигирин). Замість воєводств створювалися 16 полків на чолі з полковниками й 272 сотні на чолі із сотниками. Головою держави був обраний козаками гетьман, який мав вищу адміністративну, судову й військову владу. Вищими органами влади були Генеральна (згодом Старшинська) Рада і Генеральна старшина. Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові. Збройні сили складалися з піхоти, кінноти, артилерії, розвідки, обозної, санітарної та інших служб. Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору і герб із зображенням козака з мушкетом. Особливістю козацької держави був її військовий устрій, що зумовлювалося як потребою боротьби за незалежність, так і традиціями Війська Запорозького.

Напрямки зовнішньої політики Гетьманщини за Б. Хмельницького:

1.                  Отримання воєнної допомоги для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою (укладання союзних угод про воєнну допомогу з Кримським ханством, Московською державою і Трансільванським князівством)

2.                  Ослаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам утворити антиукраїнські союзи (докладання зусиль для розриву миру між Польщею й Московською державою, прагнення укласти антипольський союз зі Швецією і Бранденбургом)

3.                  Здобуття держави-протектора (захисника) Гетьманщини (ведення переговорів про можливість прийняття Української козацької держави під протекторат Османської імперії або Московської держави)

4.                Зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави (підтримування дипломатичного листування з володарями іноземних держав, прийняття послів, інформування їх про події в Україні).

Перші перемоги козаки одержали в битвах в урочищі Жовті Води (5—6 травня 1648 р.), поблизу Корсуня (16 травня 1648 р.), під Пилявцями (11—13 вересня 1648 р.). У результаті значна територія України була визволена від польського панування. У вересні 1648 р. повстанці підійшли до Львова й заволоділи Високим замком, а в жовтні почали осаду польської фортеці Замостя. Дізнавшись про вибори нового польського короля Яна II Казимира, Б. Хмельницький погодився на перемир’я і повернув козацьку армію на Подніпров’я. 23 грудня 1648 р. козацьке військо урочисто вступило до Києва.

У 1649 р. війна розгорнулася з новою силою. Польська армія захопила Галичину і вторглася на Поділля. Війська козаків і татар оточили частину польських військ біля м. Збаража. 5—6 серпня 1649 р. польська армія зазнала значних втрат під м. Зборовом, однак кримський хан Іслам-Гірей змусив Б. Хмельницького припинити бойові дії. 8 серпня 1649 р. був укладений Зборівський мирний договір, за умовами якого Річ Посполита визнала Українську козацьку державу на чолі з гетьманом у межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств, підтвердила права й привілеї козацького війська, встановила реєстр у 40 тис. козаків, визнала свободу існування православної церкви, оголосила амністію учасникам повстання.

Військові дії між Україною та Польщею відновилися в 1651 р., коли на Волині зійшлися польська армія на чолі з Яном ІІ Казимиром, козацьке військо Б. Хмельницького і татари під проводом Іслам-Гірея. 18—30 червня 1651 р. у вирішальній битві поблизу м. Берестечка татари знов зрадили козаків і захопили в полон гетьмана. Обраному наказним гетьманом Івану Богуну з великими втратами вдалося вивести козаків з облоги й відступити на Київщину. Звільнившись із полону, Б. Хмельницький почав переговори про укладення миру. 18 вересня 1651 р. був укладений Білоцерківський мирний договір, за умовами якого територія Української козацької держави обмежувалася Київським воєводством, козацький реєстр скорочувався до 20 тисяч осіб, гетьману заборонялися дипломатичні відносини з іноземними державами, польській шляхті дозволялося повернутися до своїх довоєнних маєтків в Україні. Б. Хмельницький прагнув укладення воєнного союзу з господарем Молдови Василем Лупулом з метою досягнення воєнно-політичної ізоляції Польщі. У 1650 р. відбувся перший молдовський похід, за результатами якого були встановлені союзницькі відносини між Україною й Молдовою. У 1652 р. і 1653 р. відбулися молдовські походи з метою змусити В. Лупула виконати попередні зобов’язання.

Лекція № 8 Завершальний етап війни. Правління гетьманів Ю. Хмельницького, І. Виговського (1 год.)

1.                Батозька битва.

2.                  Укладення українсько-російського договору. Переяславська рада. Березневі статті. Московсько-польська війна. Віленське перемир’я. Смерть Б. Хмельницького.

3.                  Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Московсько-українська війна.

4.                  Гетьманування Ю. Хмельницького. Переяславські статті. Слободищенський трактат. Поділ України.

Б. Хмельницький продовжив боротьбу за визволення українських земель від Речі Посполитої. 23 травня 1652 р. козаки розгромили польський військовий табір біля підніжжя г. Батіг на Поділлі. У вересні 1653 р. козаки оточили польську армію під м. Жванець, однак кримський хан знову зрадив козаків, уклавшли сепаратну угоду з польським королем. За Кам’янецькою угодою воєнні дії припинялися, польська шляхта поверталася до своїх маєтків, татари отримали дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях, інтереси України не бралися до уваги.

Восени 1653 р. внутрішнє й міжнародне становище Української держави значно погіршилося. Задля збереження основних здобутків національно-визвольної війни, насамперед Української держави, Б. Хмельницький вирішив звернутися по допомогу до Московії. 1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив прийняти Україну «під руку царя» Олексія Михайловича й розпочати війну проти Речі Посполитої. 8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася козацька рада, яка вирішила укласти союз із Московською державою за умови збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького. У березні 1654 р. козацьке посольство уклало угоду з московським урядом — Березневі статті, у яких визнавався суверенітет Української держави: зберігалися адміністративно-територіальний устрій та республіканська форма правління, визнавалася незалежність української адміністрації у проведенні внутрішньої політики, підтверджувалися права й привілеї Війська Запорозького, установлювалася кількість козацького війська в 60 тисяч осіб, однак заборонялися самостійні дипломатичні відносини з Річчю Посполитою та Туреччиною. Навесні 1654 р. Московська держава вступила у війну з Річчю Посполитою. Протягом 1654—1655 рр. московсько-українські війська визволили від поляків Волинь, Поділля й Галичину. Однак 24 жовтня 1656 р. Московська держава підписала з Річчю Посполитою Віленське перемир’я, за яким воєнні дії між ними припинялися, а натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції. Б. Хмельницький сприйняв Віленське перемир’я як порушення українсько-московського договору й вирішив шукати нових союзників у боротьбі проти Польщі, якими мали стати Швеція й Трансільванія. Наприкінці 1656 р. українсько-шведсько-трансільванське військо здобуло Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін. Однак похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги. Дізнавшись про провал своїх намірів, 27 липня 1657 р. Б.  Хмельницький помер.

Після смерті Б. Хмельницького внутрішньополітичне становище Української держави зумовлювалося зовнішніми факторами. Річ Посполита скористалася розпадом антипольського союзу України, Швеції й Трансільванії та разом із Кримським ханством розпочала підготовку до нової війни проти України. По смерті Б. Хмельницького Генеральна козацька рада в Корсуні визнала гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657—1659 рр.). Придушивши антигетьманське повстання під проводом запорозького кошового отамана Я. Барабаша й полтавського полковника М Пушкаря, І. Виговський уклав Гадяцький договір з Польщею.

Умови Гадяцького договору 1658 р.:

·                   Україна під назвою Велике князівство Руське входила до складу Речі Посполитої як третя складова федерації;

·                   федерація об’єднувалась особою спільного короля, який обирався представниками всіх трьох держав;

·                   на території Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств влада належала гетьману;

·                   зберігалися судова, фінансова системи, права і привілеї козацтва (військо 30 тисяч козаків);

·                   Берестейська церковна унія скасовувалася, відновлювалися права православної церкви;

·                   дозволялося у державі заснувати дві академії, необмежену кількість гімназій, шкіл, друкарень.

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), виконувати умови договору поляки не збиралися. Підписання Гадяцької угоди з Польщею не знайшло підтримки серед старшини й козаків та призвело до московсько-української війни 1658—1659 рр. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. під Конотопом. І. Виговський не зміг скористатися перемогою у Конотопській битві через нове антигетьманське повстання, зрікся булави й виїхав до Польщі. Гетьманом було обрано Юрія Хмельницького.

Своє гетьманування Ю. Хмельницький (1659—1663 рр.) розпочав з укладення нового договору з Московською державою. Переяславські статті 1659 р., в основі яких були «Березневі статті» 1654 р., помітно обмежили автономію України.

Умови Переяславських статей 1659 р.:

• московські війська одержували право розміщуватися не тільки в Києві, а й у Переяславі, Чернігові, Ніжині, Брацлаві та Умані;

• переобрання гетьмана дозволялося лише за згодою царя;

• гетьман втратив право призначати й звільняти генеральну старшину й полковників, проводити самостійну зовнішню політику;

• київська митрополія підпорядковувалася московському патріархові.

Україна втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину Московської держави. У 1660 р. українсько-московські війська вирушили у похід на Західну Україну з метою визволення західноукраїнських земель з-під влади Польщі. Потрапивши в оточення під Чудновом, Ю. Хмельницький погодився на підписання нового договору з Польщею, який розроблявся на основі Гадяцького договору.

Умови Слободищенського трактату 1660 р.:

• Україна ставала автономною частиною Речі Посполитої, стаття про Велике князівство Руське вилучалася;

• гетьман позбавлявся права зовнішньополітичних відносин і зобов’язувався надавати воєнну допомогу Польщі в її війнах з іншими державами;

• польським магнатам і шляхті поверталися усі маєтності в Україні. Підписання Слободищенського трактату перетворило українські землі на арену жорстокої боротьби між Московською державою та Річчю Посполитою й призвело до поділу України на Лівобережну та Правобережну Гетьманщини, що боролися між собою: Лівобережна — на боці Московської держави, Правобережна — на боці Речі Посполитої.

Тези лекцій 4 - 6

Лекція № 4 Заснування держави Київська Русь. Перші князі (2 год.)

1.     Розселення східнослов’янських племінних союзів.

2.     Утворення Київської Русі.

3.     Перші князі: внутрішня та зовнішня політика.

У VI—VIII ст. формою суспільного устрою східних слов’ян були племінні об’єднання або союзи племен, які поступово розподілилися на південно-західну, західну та північно-східну групи. У VIІІ—IX ст. східні слов’яни розселилися на території від Карпат до Оки та від Ладоги до Чорного моря. Напередодні формування Давньоруської держави у східних слов’ян існувало півтора десятка великих племінних об’єднань (поляни, древляни, дуліби, бужани, сіверяни, волиняни та ін.). На території України проживали племена південно-західної групи: поляни (між притоками Дніпра — Тетеревом і Россю), деревляни (уздовж річок Прип’ять, Горинь, Тетерев), сіверяни (у басейні Дніпра, Десни, Сули, Ворскли, Дінця), волиняни або дуліби (у басейні Західного Бугу й Прип’яті), тиверці (у нижній течії Дністра й Прута), уличі (між річками Оріль і Дніпро, біля Південного Бугу), білі хорвати (у межиріччі Збруча, Прута, Дністра).

Протягом VII—VIIІ ст. із розпадом родоплемінного ладу у східних слов’ян виникли перші державні об’єднання: дулібський племінний союз, який об’єднував дулібів, полян, деревлян, хорватів, уличів і тиверців, і полянський племінний союз, до складу якого входили поляни, деревляни, сіверяни. У ІХ ст. утворилися племінні княжіння Куявія на чолі з князем Аскольдом (землі полян із центром у Києві) і Славія на чолі з князем Рюриком (землі словенів із центром у Новгороді). Саме вони заклали фундамент ранньофеодальної держави Київська Русь. Ще існувала і Артанія (Арсанія) (Причорномор’я та Приазов’я столиця - Ростов).

Щодо утворення Київської Русі існують кілька теорій. Норманська теорія стверджує, що першими правителями Київської Русі були нормани — князі Рюрик і Олег. Теорія природно-історичного процесу утворення держави у східних слов’ян доводить, що наприкінці VI — на початку VII ст., ще до приходу варягів, у Києві правив перший князь — слов’янин Кий. Останніми представниками заснованої ним династії й першими князями Київської Русі вважаються Дір та Аскольд

Внутрішньополітична діяльність перших князів. Наприкінці ІХ — у Х ст. відбувається швидке територіальне зростання Київської Русі й поступова консолідація держави.

Князь Олег (882—912 рр.) об’єднав північні та південні руські землі й підпорядкував Києву полян, древлян, сіверян, радимичів, словенів і кривичів; посилив князівську владу за допомогою дружинників, які збирали данину з підлеглого населення шляхом полюддя; установив язичництво як державну  релігію.

Князь Ігор (912—945 рр.) відновив владу над деревлянами та уличами й зміцнив владу київського князя; збільшив данину з підлеглих племен, під час повторного збирання якої його було вбито повсталими деревлянами.

 Княгиня Ольга (945—964 рр.) підпорядкувала землі деревлян безпосередньо Києву; упорядкувала збирання данини, чітко визначивши її розміри (уроки) і місця зберігання (погости); прийняла християнство під час подорожі до Візантії.

Князь Святослав (964—972 рр.) відновив владу над в’ятичами; розширив територію Київської держави далеко на схід; посадив своїх синів намісниками у землях, які намагалися відокремитися від Києва; заклав принцип управління державою одноосібним монархом — представником династії

Зовнішньополітична діяльність перших князів. Київська Русь як одна з наймогутніших держав ранньосередньовічної Європи мала великий вплив на міжнародній арені. Князь Олег здійснив переможні морські походи на Візантію (907 р., 911 р.), уклавши вигідні для Русі договори, які надавали пільги руським купцям і послам. Князь Ігор уклав мир із печенігами (915 р.); здійснив походи на Візантію (941 р., 944 р.), уклавши нову угоду, що підтверджувала сприятливі умови для торгівлі. Княгиня Ольга здійснила дипломатичну подорож до столиці Візантії Константинополя (946 р.); установила дипломатичні відносини з Німеччиною, надіславши посольство до імператора Оттона І (959 р.). Князь Святослав розгромив Хозарський каганат і Волзьку Булгарію (964 р.); здійснив два походи на Дунайську Болгарію (967—968 рр., 969—971 рр.), намагаючись заволодіти землями на Балканському півострові, але був змушений укласти угоду з Візантією, за якою відмовлявся від претензій на візантійські володіння на Дунаї та в Криму.

Лекція № 5 Християнізація Русі. Політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого (1 год.)

1.     Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого.

2.     Прийняття християнства.

3.     Внутрішня та зовнішня політика Ярослава Мудрого.

Князь Володимир Великий (980—1015 рр.) завершив формування території Київської Русі; почав боротьбу з Польщею за червенські міста; звільнив із військової служби найманців — варягів і замінив їх дружинниками — слов’янами; позбавив влади місцеву племінну знать й замінив її своїми синами — посадниками; запровадив нове зведення законів усного права «Устав земляний»; запровадив християнство як загальнодержавну релігію (988 р.).

Володимир Великий вів успішну боротьбу з печенігами, створивши систему земляних укріплень і низку фортець для захисту південних рубежів Київської Русі; налагодив відносини з Візантією, Чехією, Угорщиною, Польщею, Німеччиною, Болгарією; започаткував «шлюбну дипломатію», одруживши своїх дітей з представниками королівських династій європейських країн.

Для піднесення авторитету свого роду та значення своєї держави Володимир забажав одружитися з візантійською принцесою Анною, сестрою візантійського імператора. Після того, як дружина Володимира захопила в Криму Корсунь (Херсонес), імператор погодився на шлюб своєї сестри з Володимиром, але за умови, що той прийме християнство. Охрестившись сам, Володимир зробив християнство державною релігією і влітку 988 р. наказав жителям Києва прийняти хрещення. Обряд хрещення було здійснено в усіх містах і селах держави. Після прийняття християнства в Київській Русі розпочалося будівництво церковних споруд. Найбільшу церкву було зведено в Києві на честь Богородиці та названо Десятинною, оскільки на її утримання князь виділив десяту частину свого майна. Київ став центром поширення християнства та діяльності православної церкви. Після прийняття християнства в Київській Русі виникли численні монастирі. Першими монастирями стали Межигірський, Печерський, Видубицький та ін. На утримання вищого православного духовенства і монастирів київські князі давали великі грошові пожертвування, а також орні землі, ліси, сіножаті й рибні озера. Селяни і міщани для утримання місцевих церков сплачували десятину. Прийняття християнства на Русі справило величезний вплив на подальший розвиток держави:

• зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правителя дана Богом;

• сприяло формуванню єдиного світогляду та єдиної ідеології для різноплемінного населення держави і його згуртуванню в єдину давньоруську народність;

• дало можливість Київській Русі як рівноправній увійти в коло наймогутніших держав Європи;

• сприяло бурхливому розвиткові культури, торгівлі, кам’яного будівництва, а також культурним зв’язкам із християнським світом.

Князь Ярослав Мудрий (1019—1054 рр.) розширив кордони Київської Русі на північному заході; завершив боротьбу з Польщею за червенські міста; остаточно ліквідував місцевий сепаратизм; установив порядок успадкування влади в державі від найстаршого сина до молодшого; прийняв перший писаний звід законів «Руська Правда». За Ярослава Мудрого християнство остаточно утвердилося в Київській державі. У 1039 р. було засновано Київську митрополію, яка підпорядковувалася Константинопольському патріарху. У 1051 р. собор руських єпископів обрав митрополитом київського церковного діяча і письменника Іларіона. У роки правління Ярослава Мудрого у державі було засновано перші монастирі – св. Юрія, св. Ірини та Києво-Печерський. Ярослав Мудрий дбав про розвиток освіти в державі. За його розпорядженням створено школу і бібліотеку при Софійському соборі, зібрано перекладачів, які переклали на давньоруську мову багато грецьких книг. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів під Києвом (1036 р.); продовжив «шлюбну дипломатію», встановивши династичні зв’язки з Візантією, Францією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією, за що його називали «тестем Європи».

Лекція № 6 Україна під владою Литви та Польщі. (1 год.)

1.                Боротьба Польщі та Литви за галицько-волинську спадщину.

2.                Остаточна ліквідація Київського та Волинського удільних князівств.

3.                Входження українських земель до інших держав

4.     Кревська унія.

5.     Люблінська унія.

6.     Брестська унія.

У середині XIV ст. українські землі, ослаблені золотоординським пануванням і політично роз’єднані, були захоплені Польщею та Литвою. До складу Польського королівства увійшла Галичина, Холмщина й Західне Поділля. Вони утворили Руське, Белзьке та Подільське воєводства на чолі з намісниками. Польська влада проводила політику полонізації та покатоличення щодо українців, спрямовану на поширення польської мови, культури, звичаїв та католицького віросповідання.

До Великого князівства Литовського ввійшли Волинь, Київщина, Східне Поділля та Чернігово-Сіверщина, де утворилися удільні князівства на чолі з представниками литовської князівської династії Гедиміновичів. У 1362 р. українсько-литовське військо на чолі з князем Ольгердом розбило татар у битві на р. Сині Води, що закріпило більшість українських земель у складі Великого князівства Литовського. Велике князівство Литовське, 90% території якого становили землі колишньої Київської Русі, було слабко централізованою державою, у складі якої українські князівства тривалий час зберігали автономію (самоврядування окремої території в межах певної держави). Литовські князі запровадили судочинство на основі «Руської правди», європейську військову організацію, «руську мову» як державну та християнство за православним зразком. У 60—90-х рр. ХІV ст. удільний князь Володимир Ольгердович сприяв відновленню політичного життя в Київському князівстві.

Великий литовський князь Вітовт (1392—1430 рр.) намагався зберегти окремішність Великого князівства Литовського від Польщі. У 1413 р. Польща й Литва уклали Городельську унію, за якою визнавалася політична самостійність Великого князівства Литовського, хоча зверхність Польщі над ним зберігалася. Здійснюючи політику централізації Вітовт ліквідував удільні князівства на українських землях (Волинське, Київське), усунув від влади князів і призначив своїх намісників. Великий литовський князь Свидригайло Ольгердович (1430—1432 рр.) прагнув відновити незалежність Литовсько-Руської держави. У 1430—1431 рр. він підняв повстання проти Польщі, під час якого утворилося Велике князівство Руське. Унаслідок поразки війська Свидригайла в битві під м. Вількомиром (1435 р.) воно фактично припинило існування. Польський король Казимир, побоюючись нового повстання, тимчасово відновив Київське та Волинське удільні князівства. Однак після смерті Свидригайла він остаточно ліквідував удільні князівства і перетворив на воєводства Волинське (1452 р.) і Київське (1471 р.), що означало ліквідацію залишків автономії українських земель.

Крім Польщі та Великого князівства Литовського частина українських земель в середині XVI ст. увійшла до складу:

·        Угорського королівства – Закарпаття

·        Молдовського князівства – Буковина

·        Московського царства – Чернігово-Сіверщина

·        Кримського ханства – Північне Причорномор’я та Крим

У 1385 р. Польське королівство й Велике князівство Литовське уклали державно-політичний союз — Кревську унію, яка передбачала приєднання Литви до Польщі, прийняття литовцями католицизму, одруження польської королеви Ядвіги з литовським князем Ягайлом. Кревська унія привела до фактичної ліквідації Литви як держави, однак значно укріпила позиції Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. об’єднане польсько-литовсько-українське військо на чолі з польським королем Ягайлом та великим литовським князем Вітовтом розбило тевтонських рицарів у Грюнвальдській битві.

У середині ХVІ ст. український народ не мав власної державності. Більша частина українських земель перебувала під владою Великого князівства Литовського (Волинь, Київщина, Східне Поділля) та Польського королівства (Галичина, Холмщина, Західне Поділля). Зближення Литви та Польщі зумовили зовнішньополітичні обставини:

• Литва зазнала поразок під час Ливонської війни з Московським царством (1558—1583 рр.) і прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі.

• Польща прагнула скористатися воєнними невдачами й ослабленням Литви, щоб поширити свій вплив на українські та білоруські землі. 10 січня 1569 р. розпочався Люблінський сейм. Представники Польщі виступали за включення Литви до складу Польщі. Представники Литви прагнули зберегти державну незалежність. Українські князі (Василь-Костянтин Острозький) висували пропозицію об’єднати Україну, Польщу та Литву в одну державу на рівних засадах.

1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про Люблінську унію (союз) між Польщею та Литвою, яка передбачала їх об’єднання в єдину державу – Річ Посполиту. Новоутворену державу очолював король, якого обирали і спільний сейм. У державі встановлювалися єдиний державний устрій та грошова система, проводилася спільна зовнішня політика. Литовська, польська та українська шляхта зрівнювалася в правах і отримувала право на володіння маєтками по всій території України. Однак Польща й Литва зберігали окреме законодавство, суд, військо й фінанси. Люблінська унія мала суперечливі наслідки для України. Від Литви до Польщі перейшли землі Волині, Київщини та Східного Поділля. На українських землях у складі Речі Посполитої стало шість воєводств: Руське (центр — Львів), Белзьке (Белз), Волинське (Луцьк), Подільське (Кам’янець), Брацлавське (Брацлав) і Київське (Київ).

У 1596 р. відбулися уніатський та православний церковні собори в Бересті. На уніатському соборі прихильники унії (Іпатій Потій, Кирило Терлецький) затвердили рішення про об’єднання православної й католицької церкви на території Речі Посполитої. Берестейська унія призвела до утворення на українських землях уніатської (греко-католицької) церкви, яка зберігала православні обряди, традиції та церковнослов’янську мову богослужіння, однак визнавала зверхність папи римського й основні засади католицького віровчення. Уніатське духовенство урівнювалося в правах із католицьким, звільнялося від податків, отримувало місця в сеймі. Учасники православного собору (В.-К. Острозький) засудили унію. Польський король підтримав рішення уніатського собору. Українська греко-католицька церква була офіційно визнана польською владою, а православна церква опинилася поза законом. Православні церкви й монастирі передавалися греко-католикам. Однак фактичного зрівняння в правах греко-католиків і католиків не відбулося. Берестейська унія призвела до посилення національно-релігійного гніту й розколу українців на прихильників православ’я та уніатства.

Для студентів 1-го курсу

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Предмет історії України. Українські землі в стародавні часи

Тема 1. Предмет «Історія України». Початковий період появи людських спільнот на землях України.

Предмет історії України. Українські землі в стародавні часи.

Предмет та завдання курсу «Історія України». Характеристика джерел. Періодизація історії України. Найдавніше населення на території України. Археологічні періоди: від палеоліту до енеоліту.

Тема 2. Кочові племена в Україні. Грецька цивілізація в Північному Причорномор'ї.

Кочовики раннього залізного віку. Кіммерійці, скіфи, сармати. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор'ї та Криму. Суспільний лад та культура античних міст-колоній у Північному Причорномор'ї.

Тема 3 Велике переселення народів і Україна. Походження слов’ян.

Східнослов'янські племена на українських землях. Передумови створення держави у східних слов’ян. Розселення слов’янських племінних союзів на території України внаслідок Великого переселення народів. Вплив природно-географічних умов на господарство та спосіб життя східних слов’ян. Сусіди східних слов’ян

Змістовий модуль 2. Княжа доба. Київська Русь

Тема 4. Заснування держави Київська Русь. Перші князі.

Розселення східнослов’янських племінних союзів. Утворення Київської Русі. Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність князів/княгині: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава.

Тема 5. Християнізація Русі. Політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Запровадження християнства як державної релігії. Спорудження Софійського собору. Міжнародні зв’язки. Розбудова Києва. Архітектура та монументальний живопис. Писемність та освіта. Митрополит Іларіон.

Тема 6. Українські землі в період політичної роздробленості Русі. Монголо-татарська навала.

Правління Ярославичів. Боротьба за київський стіл між Ярославичами. Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава в Києві. Об'єднання Галицького та Волинського князівств. Князювання Данила Романовича. Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича. Любецький з'їзд князів. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

Змістовий модуль 3. Литовсько-польська доба. Виникнення українського козацтва

Тема 7. Україна під владою Литви та Польщі.

Боротьба Польщі та Литви за Галицько-Волинську спадщину. Входження українських земель до складу інших держав. Політичний статус українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав. Кревська унія. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Вплив Берестейської унії на розвиток церковного життя в Україні.

Тема 8. Соціально-економічний розвиток України у XІV- XVI ст.

Зміни у соціальній структурі українського суспільства. Розвиток українських земель, становище суспільних станів, здобутки в галузі освіти та культури, архітектури. Особливості суспільно-політичного життя українських земель у складі Великого князівства Литовського.

Тема 9. Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі. Господарство та заняття козаків.

Причини виникнення українського козацтва. Виникнення Запорізької Січі. військово-політична організація козацтва. Господарство та побут козаків.

Змістовий модуль 4. Національна революція і Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Тема 10. Початок Національної революції і Визвольної війни українського народу середини XVII ст. Хід воєнних дій в період 1648-1651 рр.

Причини, характер і рушійні сили Національно-визвольної війни. Зміни в суспільно-політичному житті. Утворення української козацької держави – Війська Запорізького. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви. Зборівська битва. Укладення Зборівського договору. Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору. Відносини Війська Запорізького з Польщею, Кримським ханством, Молдовою, Московією.

Тема 11. Завершальний етап війни. Правління гетьманів Ю. Хмельницького, І. Виговського.

Батозька битва. Укладення українсько-російського договору. Переяславська рада. Березневі статті. Московсько-польська війна. Віленське перемир’я. Смерть Б. Хмельницького. Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Московсько-українська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Переяславські статті. Слободищенський трактат. Поділ України.

Змістовий модуль 5. Політичне та соціально-економічне становище українських земель в кінці XVII–XVIII ст.

Тема 12. Руїна. Правління гетьманів І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича.

Правобережна Україна. Гетьманування П. Тетері, П. Дорошенка, Ю. Хмельницького. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Лівобережна Україна. Гетьманування І. Брюховецького, Д. Многогрішного, І. Самойловича. Запорозька Січ у складі Гетьманщини. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної та Слобідської України.

Тема 13. Гетьманування І. Мазепи та І. Скоропадського.

Гетьманування І. Мазепи. Північна війна і Україна. Національно-визвольна акція гетьмана І. Мазепи. Полтавська битва. Причини укладення українсько-шведського союзу в роки Північної війни; наслідки Полтавської битви для українських земель. Ухвалення Конституції Пилипа Орлика. Гетьманування І. Скоропадського.

Тема 14. Остаточна ліквідація гетьманату та Запорізької Січі.

Гетьман П. Полуботок. Гетьман Д. Апостол. Обмеження автономії Гетьманщини. «Правління Гетьманського уряду» 1734 р. Гетьманування К. Розумовського. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

Змістовий модуль 6. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій

Тема 15. Українські землі під владою Росії та Австро-Угорщини в першій половині ХІХ ст.

Включення українських земель до складу Російської імперії. Війна 1812 р. та російсько-турецькі війни. Адміністративно-територіальний поділ українських земель. Промисловий переворот та зародження ринкової економіки. Розвиток національного руху. Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів. Повстання декабристів. Повстання під проводом У. Кармалюка. Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії, адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель. Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ та українські землях. Економічний розвиток західноукраїнських земель. Соціальні рухи. Діяльність «Руської трійці» та Головної руської ради (ГРР).

Тема 16. Українські землі у другій половині ХІХ ст.

Основний зміст реформ 1860 – 1870-х рр. і процеси модернізації в Україні. Політика російського царизму щодо України. Національна політика австрійського уряду щодо українських земель. Розвиток кооперативного руху, трудова еміграція.

Тема 17. Українське національне відродження в ХІХ ст.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Розвиток громадівського руху. «Братство тарасівців». Національний рух на українських землях у складі Російської імперії. Політизація національного руху й утворення перших політичних партій. Основні течії суспільно-політичного руху: москвофілів та народовців; діяльність «Просвіт» та Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Тема 18. Революція 1905–1907 рр. Столипінська аграрна реформа та її наслідки.

Події революції 1905–1907 рр. в Україні. Діяльність українських парламентських громад в І та ІІ Державних Думах. Національно-визвольний рух України в роки російської революції 1905–1907 рр. Проведення Столипінської аграрної реформи, особливості її запровадження в Україні.

Тема 19. Україна в роки Першої світової війни.

Територіально-політичні плани і наміри ворогуючих держав щодо українських земель. Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель щодо війни. Перебіг воєнних дій на території України Діяльність австрійської та російської адміністрації в Галичині. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище населення впродовж війни, динаміка змін в свідомості  різних соціальних верств українського суспільства. Соціально-економічні та політичні наслідки війни для українського суспільства.

Змістовий модуль 7. Україна в роки національно-демократичної революції. Громадянська війна в Україні

Тема 20. Лютнева буржуазно-демократична революція1917 р. та політика Центральної Рада. Універсали Центральної Ради.

Лютнева революція 1917 р. Причини революції. Дільність Тимчасового уряду та Рад робітничих, солдатських  депутатів. Утворення Української Центральної Ради. Універсали Центральної Ради. Політика Української Центральної Ради в умовах загострення конфлікту з Тимчасовим урядом та більшовицькою Росією.

Тема 21. Жовтневий переворот та політика Центральної Ради

Жовтневий переворот 1917 р. і прихід до влади більшовиків. Проголошення Української Народної Республіки. Війна радянської Росії з УНР. Проголошення незалежності УНР.

Тема 22. Українська держава за часів П. Скоропадського та Директорії.

Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу. Військова конвенція УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Прийняття Конституції УНР. Гетьманський переворот і утворення Української держави. Внутрішня та зовнішня політика урядів гетьмана П. Скоропадського. Причини гетьманського перевороту та падіння режиму гетьмана П. Скоропадського. Прихід до влади Директорії. Особливості внутрішньої та зовнішньої ситуації в УНР часів Директорії. Утворення ЗУНР. Акт злуки УНР та ЗУНР. «Чортківська офензива».

Тема 23. Політика «воєнного комунізму» та денікінщина на Україні.

Більшовицький режим в Україні. Друга радянсько-українська війна. Прийняття Конституції УСРР 1919 р. Денікінський режим в Україні. «Київська катастрофа». Перший «зимовий похід» армії УНР. Варшавська угода між УНР та Польщею.

Тема 24. Радянсько-польська війна. Розгром Врангеля.

Варшавська угода між УНР та Польщею. Польсько-радянська війна на території України. Утворення  Галицької СРР. Другий «Зимовий похід» Армії УНР.  Розгром Врангеля.

Змістовий модуль 8. Україна у складі Радянського Союзу (1922–1991 рр.).

Тема 25. Неп в Україні. Форсована індустріалізація. Сталінська колективізація. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні.

Входження УСРР до складу СРСР. Голод у південних губерніях УСРР. Неп в УСРР. Відбудова народного господарства. Політика «коренізації» в УСРР. Радянська модернізація в Україні. Голодомор 1932–1933 рр. Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя. Масові репресії. Ідеологізація суспільного життя, культ особи. Згортання українізації.

 Тема 26. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами

Західноукраїнські землі під владою іноземних держав. Економіка, різні суспільно-політичні течії, радикалізація політичного життя в 1930-х рр. Становище західноукраїнських земель у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Тема 27. Друга світова війна. Окупаційний режим. Наслідки війни.

Пакт Молотова-Рібентропа. Початок другої світової війни на території України. Включення Західної України, Бессарабії та Північної Буковини до складу УРСР. Радянізація західноукраїнських земель. Встановлення нацистського окупаційного режиму. Розгортання радянського партизанського руху. Діяльність ОУН. Утворення УПА. Визволення України. Депортація кримських татар та інших народів Криму. Перемога у другій світовій війні.

Тема 28. Політико-ідеологічна реакція. Соціально-економічне становище України в 50-ті р. Відлига.

Зовнішньополітична діяльність УРСР. Адміністративно-територіальні зміни. Відбудова промисловості. Голод в Україні 1946–1947 рр. Радянізація західних областей України. Боротьба ОУН та УПА. Розгортання ідеологічних кампаній. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950-1960-х рр.: припинення масових репресій, реабілітація. Зміни адміністративно-територіального устрою УРСР. Зміни в промисловості та сільському господарстві, соціальній сфері. Реформування управління економікою. Виникнення руху «шістдесятників», дисидентського руху наприкінці 1950 – початку 1960-х рр.

Тема 29. Соціально-економічне становище України в 60-70-ті рр. Політика «перебудови» М. Горбачова.

Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.). Кадрові зміни в політичному керівництві УРСР. Конституція УРСР 1978 р. Спроби економічних реформ у другій половині 1960-х рр. Тенденції розвитку соціальної сфери. Культура і духовне життя. Русифікація. Опозиційний рух. Початок «перебудови». Чорнобильська катастрофа. Загострення соціально-економічної кризи. Фінансове становище та рівень життя населення. Спроби політичних реформ. Перші альтернативні вибори до Верховної Ради. Зростання соціальної та національної активності українського суспільства наприкінці 1980-х рр. Загальноукраїнський страйк шахтарів.

Змістовий модуль 9. Розбудова незалежної держави. Україна на сучасному етапі

Тема 30. Перший президент України – Л. Кравчук. Політика президента Л. Кучми.

Декларація про державний суверенітет України. Проведення референдуму та виборів Президента України. Початок державотворчих процесів. Заснування Збройних Сил. Державотворчі процеси, соціально-економічні реформи в Україні. Прийняття державної символіки, формування інституту громадянства. Програма нової соціально-економічної політики Л. Кучми. Соціально-економічне становище держави. Вибори до Верховної Ради (1998 р.) та президентські вибори (1999 р.). Становище України на початку ХХІ ст.

Тема 31. Політика президентів В. Ющенка та В. Януковича.

«Помаранчева» революція. Обрання Президентом України В. Ющенка. Зовнішня та внутрішня політика президента. Криза влади. Обрання Президентом України В. Януковича. Основні напрямки політики президента В. Януковича. Події кінця 2013 р. “Революція гідності”.

Тема 32. Правління сучасного уряду України.

Криза державності 2014 року. Соціально-економічне та культурне життя. Анексія Криму. Президентські вибори 2014 р. АТО.

Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	Денна форма
	Усього		у тому числі
			Л.		П.		Лаб.		Інд.		С. р.
Модуль 1. Україна з найдавніших часів до середини ХVII ст.
Змістовий модуль 1. Предмет історії України. Українські землі в стародавні часи
Тема 1. Предмет «Історія України». Початковий період появи людських спільнот на землях України	1		1		-		-		-		-
Тема 2. Кочові племена в Україні. Грецька цивілізація в Північному Причорномор'ї	2		1		-		-		-		1
Тема 3. Велике переселення народів і Україна. Походження слов’ян	1		1		-		-		-		-
Разом за змістовим модулем 1	4		3		-		-		-		1
Змістовий модуль 2. Княжа доба. Київська Русь
Тема 4. Заснування держави Київська Русь. Перші князі	2		2		-		-		-		-
Тема 5. Християнізація Русі. Політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого	1		1		-		-		-		-
Тема 6. Українські землі в період політичної роздробленості Русі. Монголо-татарська навала	2		-		2		-		-		-
Разом за змістовим модулем 2	5		3		2		-		-		-
Змістовий модуль 3. Литовсько-польська доба. Виникнення українського козацтва
Тема 7. Україна під владою Литви та Польщі		1		1		-		-		-		-
Тема 8.Соціально-економічний розвиток України у XІV–XVI ст.		1		-		-		-		-		1
Тема 9. Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі. Господарство та заняття козаків		1		-		1		-		-		-
Разом за змістовим модулем 3		3		1		1		-		-		1
Змістовий модуль 4. Національна революція і Визвольна війна українського народу середини XVII ст.
Тема 10. Початок Національної революції і Визвольної війни українського народу середини XVII ст.  Хід воєнних дій в період 1648-1651 рр.		1		1		-		-		-		-
Тема 11. Завершальний етап війни. Правління гетьманів Ю. Хмельницького, І. Виговського.		1		1		-		-		-		-
Модульна контрольна робота		1		-		1
Разом за змістовим модулем 4		3		2		1		-		-		-
Усього годин за модулем 1		15		9		4		-		-		2
Модуль 2. Українські землі в кінці XVII – на початку XX ст.
Змістовий модуль 5. Політичне та соціально-економічне становище українських земель в кінці XVII – XVIII ст.
Тема 12. Руїна. Правління гетьманів І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича	1			1		-		-		-		-
Тема 13. Гетьманування І. Мазепи та І. Скоропадського.	1			1		- -		- -		- -		- -
Тема 14. Остаточна ліквідація гетьманату та Запорізької Січі	1			1
Разом за змістовим модулем 5	3			3		-		-		-		-
Змістовий модуль 6. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій
Тема 15. Українські землі під владою Росії та Австро-Угорщини в першій половині ХІХ ст.	1			1		-		-		-		-
Тема 16. Українські землі у другій половині ХІХ ст.	1			1		-		-		-		-
Тема 17. Українське національне відродження в ХІХ ст.	1			-		1		-		-		-
Тема 18. Революція 1905–1907 рр. Столипінська аграрна реформа та її наслідки	1			1		-		-		-		-
Тема 19. Україна в роки Першої світової війни	1			1		-		-		-		-
Разом за змістовим модулем 6	5			4		1		-		-		-
Змістовий модуль 7. Україна в роки національно-демократичної революції. Громадянська війна в Україні
Тема 20. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. та політика Центральної Ради. Універсали Центральної Ради.		1		1		-		-		-		-
Тема 21. Жовтневий переворот та політика Центральної Ради.		1		1		-		-		-		-
Тема 22. Українська держава за часів  П. Скоропадського		1		1		-		-		-		-
Тема 23. Політика «воєнного комунізму» та денікінщина на Україні		1		1		-		-		-		-
Тема 24. Радянсько-польська війна. Розгром Врангеля.		2				-		-		-		2
Модульна контрольна робота		1		-		1		-		-		-
Разом за змістовим модулем 7		7		4		1		-		-		2
Усього годин за модулем 2		15		11		2		-		-		2
Модуль 3. Україна з 1920-х рр. до сьогодення.
Змістовий модуль 8. Україна у складі Радянського Союзу  (1922–1991 рр.).
Тема 25. Неп в Україні. Форсована індустріалізація. Сталінська колективізація. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні		2		2		-		-		-		-
Тема 26. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами		1		1		-		-		-		-
Тема 27. Друга світова війна. Окупаційний режим. Наслідки війни.		2		-		2		-		-		-
Тема 28. Політико-ідеологічна реакція. Соціально-економічне становище України в 50-ті р. Відлига		2		2		-		-		-		-
Тема 29. Соціально-економічне становище України в 60-70-ті рр. Політика «перебудови» М. Горбачова		2		2		-		-		-		-
Разом за змістовим модулем 8		9		7		2		-		-		-
Змістовий модуль 9.  Розбудова незалежної держави. Україна на сучасному етапі
Тема 30. Перший президент України – Л. Кравчук.. Політика президента Л. Кучми		1		1		- -		- -		- -		- -
Тема 31. Політика президентів – В. Ющенка та В. Януковича.		1		1		-		-		-		-
Тема 32. Політика сучасного уряду України.		2		-								2
Модульна контрольна робота № 3		1		-		1		-		-		-
Комплексна контрольна робота		1		-		1		-		-		-
Разом за змістовим модулем 9		6		2		2		-		-		2
Усього годин за модулем 3		15		9		4		-		-		2
Усього годин		45		29		10						6

 Теми семінарських занять

Практичні заняття

7. Самостійна робота