Лекція № 12-13

Лекція № 12

Тема: «Українські землі під владою Росії та Австро-Угорщини в першій половині ХІХ ст.»

Наприкінці XVIII ст. внаслідок російсько-турецьких війн (1768—1774 рр., 1787—1791 рр.) і поділів Речі Посполитої (1772 р., 1793 р., 1795 р.) Правобережна й Південна Україна опинилися в складі Російської імперії, Західна Україна — у складі Австрійської імперії. Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії поділялася на три генерал-губернаторства: Малоросійське генерал-губернаторство (Харківська, Чернігівська, Полтавська губернії), Київське генерал-губернаторство (Київська, Подільська, Волинська губернії), Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії). Відсутність власної державності спричинила те, що Україна не могла проводити самостійну зовнішню політику і була змушена брати участь у війнах на боці Російської імперії. У 1806—1812 рр. українці брали участь у російсько-турецькій війні, у результаті якої за Бухарестським мирним договором 1812 р. до Росії відійшла Бессарабія (землі між Дністром і Прутом), де в трьох повітах проживали українці. У 1812 р. українці брали участь у війні Росії з Францією. Наполеон Бонапарт прагнув відокремити українські землі від Російської імперії, частину передати своїм союзникам (Правобережжя – Польщі, Волинь – Австрії, Північне Причорномор’я і Крим – Туреччині), а решту (Лівобережжя і Південну Україну) поділити на наполеоніди під протекторатом Франції. Але Росія перемогла і плани Наполеона не здійснилися. У 1828—1829 рр. українці брали участь у російсько-турецькій війні, у результаті якої за Андріанопольським мирним договором до Росії відійшли землі в гирлі Дунаю, де проживали українці. У 1828 р. козаки Задунайської Січі під проводом кошового отамана Йосипа Гладкого перейшли на бік російських військ, поселилися на узбережжі Азовського моря і поклали початок Азовському козацькому війську.

У першій половині XIX ст. в Україні домінувала феодально-кріпосницька система господарювання, заснована на власності поміщиків на землю, закріпаченні селян та їх особистої залежності від пана. Особливістю економічного розвитку був занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин. У сільському господарстві збільшилися посівні площі, поширилося вирощування технічних культур (буряків, льону, коноплі, тютюну, соняшнику), формувалася сільськогосподарська спеціалізація регіонів (Південна Україна — зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя — технічні культури), з’явилися нові галузі виробництва (цукрове бурякосіяння, тонкорунне вівчарство), виникли переробні підприємства в поміщицьких господарствах (цукрові, винокурні, суконні), застосовувалася вільнонаймана праця та сільськогосподарські машини (сіялки, віялки, косарки, молотарки).

У промисловості почався промисловий переворот – перехід від дрібного товарного виробництва й мануфактури до великого машинного й заводу та фабрики. Виникли нові галузі виробництва: кам’яновугільна, металургійна, машинобудівна, текстильна, цукрова. Застосовувалася вільнонаймана праця, сформувався прошарок промислової буржуазії та найманих робітників. Розвивалися внутрішня і зовнішня торгівля: з України вивозили сільськогосподарські продукти й сировину (хліб, сало, риба, сіль, цукор, худоба, шкіри), до України ввозили промислові товари (одяг, взуття, чай, кава, какао, вина, пряності), зростали морські порти (Одеса, Миколаїв, Херсон), розвивалася ярмаркова торгівля (в Харкові, Києві, Полтаві, Ромнах) і чумацького промислу (транспортування зерна, солі, риби).

У Наддніпрянській Україні у 1813—1835 рр. тривало селянське повстання під проводом Устима Кармалюка на Поділлі, Волині та Київщині. У 1819 р. відбулося повстання військових поселенців Чугуївського уланського полку. У 1855 р. під час Кримської війни (1853—1856 рр.) спалахнуло повстання на Київщині під назвою «Київська козаччина», яке було викликане чутками про звільнення від кріпацтва селян, що запишуться до ополчення й вирушать на війну. У 1856 р. відбувся «похід у Таврію за волею» селян Катеринославщини та Херсонщини, приводом до якого стали чутки про звільнення від кріпосного права селян, що заселять зруйновані під час війни місцевості в Криму. Повстання були придушені царськими військами.

Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. у Наддніпрянській Україні розпочався суспільно-політичний рух, який складався з трьох течій: українського, російського та польського. Український національно-визвольний рух був пов'язаний з діяльністю козацької старшини (прагнення відновити автономію, а в майбутньому створити незалежну Україну). Він виявлявся у діяльності патріотичного гуртка в Новгоро-Сіверському (А. Гудович, Г. Долинський, Г. Калинський та ін.), появі історико-літературних творів («Енеїда» І. П. Котляревського, «Історія Русів» та ін.), утворення масонських лож у Києві, Одесі, Харкові та ін.

У 1791 р. Василь Капніст за дорученням козацької старшини здійснив поїздку до Берліна, щоб обговорити з прусським канцлером план відокремлення України від Росії. У 1818 – 1819 рр. у Полтаві існувала масонська ложа «Любов до істини» (І. Котляревський), на базі якої у 1821 – 1825 рр. діяло «Малоросійське товариство» (В. Лукашевич). Учасники масонських лож проповідували ідеї свободи, рівності, братерства й сприяли пробудженню національної свідомості української інтелігенції.

Російський суспільно-політичний рух був пов'язаний з діяльністю декабристів. У 1821 р. у Петербурзі утворилося «Північне товариство» (Микита Муравйов, Сергій Трубецькой, Кіндратій Рилєєв, Сергій Каховський), програмний документ якого – «Конституція» (автор М. Муравйов) – передбачав встановлення конституційної монархії, ліквідація кріпацтва, надання громадянських прав та свобод населенню, перетворення Росії на федеративну державу (утворення Чорноморської держави зі столицею у м. Києві та Української держави зі столицею в м. Харкові на Лівобережжі та Слобожанщині).

У 1821 р. у Тульчині було створено «Південне товариство» (Павло Пестель, Сергій Волконський, брати Сергій та Микола Муравйови-Апостоли, Михайло Бестужєв-Рюмін), програмний документ якого – «Руська правда» (П. Пестель) передбачав встановлення республіки, ліквідацію кріпацтва, надання громадянських прав та свобод населенню, збереження «єдиної та неподільної Росії». У 1823 р. у Новограді-Волинському утворилося «Товариство об’єднаних слов’ян» (брати Андрій та Петро Борисови), програмні документи якого — «Правила» та «Клятва» передбачали визволення слов’янських народів від царського самодержавства, установлення демократичного ладу, утворення федерації слов’янських республік, однак не передбачали створення окремої Української держави. Повстання декабристів у Петербурзі 14 грудня 1825 р. і повстання Чернігівського полку на Київщині 29 грудня 1825 р. — 3 січня 1826 р. були придушені вірними цареві військами. За вироком суду керівників повстання К. Рилєєва, С. Каховського, М. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна, П. Пестеля було страчено, понад 250 декабристів заслано до Сибіру.

Польський національно-визвольний рух виник після поділів Речі Посполитої. Його учасники прагнули відновлення державної незалежності Польщі. Під час польського національно-визвольного повстання 1830—1831 рр. проти російського панування повстанці розраховували на підтримку українців. Однак українське селянство відштовхнуло небажання польської шляхти скасувати кріпацтво, а українську інтелігенцію — прагнення включити Україну до майбутньої Польської держави. Поразка повстання спричинила ослаблення польського визвольного руху на Правобережжі: повстанців було заслано до Сибіру, дрібних шляхтичів позбавлено дворянства, закрито польські школи, ліквідовано УГКЦ.

Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Речі Посполитої (1772 р., 1793 р., 1795 р.) Західна Україна (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) опинилися у складі Австрійської імперії. Галичина з деякими польськими землями, яка була виділена в окремий край із центром у Львові, отримала назву «Королівство Галичини і Лодомерії». Воно поділялося на 12 дистриктів (округів), окремим округом була Буковина. Закарпаття у складі Братиславського воєводства входило до Угорського королівства й поділялося на 4 жупи Уряд Австрійської імперії прагнув зміцнити свій контроль над українськими землями, тому проводив політику денаціоналізації (асиміляції) щодо українців.

Значний вплив на становище українців справили реформи австрійських імператорів Марії-Терезії (1740—1780 рр.) та Йосипа ІІ (1780—1790 рр.), які охопили сільське господарство (звільнення селян від особистої залежності від поміщиків, визначення розміру панщини – 30 днів на рік), релігію (зрівняння у правах католиків, греко-католиків і протестантів, відкриття семінарій, що готували греко-католицьких священників), освіту (відкриття початкових шкіл з українською мовою викладання, відновлення Львівського університету (1784 р.), при якому діяв Руський інститут, де навчалися українці).

Основною галуззю економіки західноукраїнських земель було сільське господарство. Промисловість перебувала у тривалому застої, розвивалися другорядні галузі (текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, лісова, тютюнова). Ремісничо-мануфактурне виробництво не витримувало конкуренції з німецькою та чеською фабрично-заводською промисловістю.

У 1810—1825 рр. поширився рух опришків під керівництвом Мирона Штолюка у Прикарпатті. У 1810—1815 рр., 1831 р. відбулися «холерні бунти» у Закарпатті, приводом до яких стали обмеження, введені у зв’язку з епідемією холери. У 1843—1844 рр. спалахнуло селянське повстання на чолі з Лук’яном Кобилицею в Буковині. У 1846 р. відбулися селянські повстання в Галичині.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в західноукраїнських землях почалося національне відродження, на чолі якого стало греко-католицьке духовенство. У 1816 р. у Перемишлі в Галичині священик Іван Могильницький за підтримкою єпископа Михайла Левицького організував перше просвітницьке «Товариство греко-католицьких священиків», яке відкривало школи з українською мовою викладання, видавало українські підручники й брошури для народу. У 1833—1837 рр. у Львові діяло громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця», засновниками якого були студенти Львівського університету й одночасно греко-католицької духовної семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький. У 1837 р. «Руська трійця» видала у Будапешті альманах «Русалка Дністрова», де були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи. Під час революції 1848 – 1849 рр. в Австрійській імперії активізувався національно-визвольний рух, під впливом якого уряд скасував кріпосне право. 2 травня 1848 р. представники уніатського духовенства й української інтелігенції сформували у Львові Головну руську раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем, яка повинна була представляти українців Галичини перед австрійським урядом. 15 травня 1848 р. у Львові стала виходити перша газета, друкована українською мовою «Зоря Галицька». 10 липня 1848 р. почав роботу австрійський парламент, у якому інтереси українців представляли 39 депутатів. Вони запропонували парламентові розглянути питання про територіально-національний поділ Галичини на Східну (українську) й Західну (польську). Однак революція 1848—1849 рр. зазнала поразки: було придушено антиурядове повстання у Львові (1—2 листопада 1848 р.), розпущено австрійський парламент (8 березня 1849 р.), придушено селянське повстання під проводом Л. Кобилиці на Буковині (1848—1850 р.), заборонено діяльність Головної руської ради (1851 р.).

Лекція № 13

Тема: «Українські землі у другій половині ХІХ ст.»

Реформи 1860 – 1870-х рр. у Наддніпрянській Україні

Дата	Назва реформи	Основні заходи
1861 р.	селянська	9 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ підписав «Положення про селян» і «Маніфест» про скасування кріпосного права. Селяни одержали особисту свободу й громадянські права. За отримані земельні наділи, які часто були меншими й гіршими, ніж попередні, селяни повинні були заплатити поміщикам викуп. Через відсутність належної суми грошей вони мусили брати їх в борг у держави, а потім сплачувати одержану позику з відсотками протягом 49 років. До укладання викупної угоди з поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов’язаними й за користування наділами змушені були відпрацьовувати панщину або платити оброк. Зберігалася громада як засіб суворого виконання селянами повинностей, оскільки з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо, а   вся громада в цілому. Для розв’язання спорів між селянами й поміщиками було створено інститут мирових посередників, які призначалися виключно із дворян.
1864 р.	судова	Створення єдиного для всіх безстанового суду, здійснення судочинства за участі прокурора, адвоката й присяжних засідателів, запровадження відкритих судових засідань, на яких могли бути присутні представники преси, усі бажаючі, незалежність суду від адміністрації (міністрів, губернаторів)
1864 р.	земська	Створення виборних органів місцевого самоврядування в губерніях і повітах (земства), які займалися розбудовою шкіл, лікарень, доріг, організацією агрономічної та поштової служби
1870 р.	міська	Створення виборних органів місцевого самоврядування у містах (міські думи), які займалися розбудовою шкіл, лікарень, доріг, організацією поштової служби, благоустроєм міст, промисловістю, торгівлею
1862 – 1877 рр.	військова	Запровадження загальної військової повинності, скорочення терміну служби до 6 років у сухопутних і до 7 років у флоті, заборона тілесних покарань, переозброєння й переобмундирування армії, засновування військових гімназій, юнкерських училищ для підготовки офіцерів
1860 – 1864 рр.	фінансова	Заснування Державного банку, розширення мережі приватних банків, удосконалення податкової системи, публікація в пресі всіх доходів й витрат держави
1863 – 1864 рр.	освітня	Уведення єдиної системи початкової освіти, збільшення кількості шкіл, училищ, реальних і класичних гімназій, започаткування вищої освіти для жінок, надання автономії університетам у навчальних справах

Економічний розвиток Наддніпрянської України у 60—90-х рр. ХІХ ст.

У сільському господарстві діяли дві системи господарювання: ринкова система, при якій застосовувалася вільнонаймана праця селян за договором із використанням сільгосптехніки й добрив, і відробіткова система, при якій застосовувалася примусова праця селян зі своїм інвентарем у господарстві поміщика за взяті в борг зерно, інвентар та ін. Піднесення сільського господарства проявилося в розвитку товарного рільництва (вирощуванні зернових культур, кукурудзи, льону, тютюну, цукрових буряків), розвитку тваринництва (розведенні великої рогатої худоби, овець, свиней, коней), застосуванні сільськогосподарської техніки (парових двигунів, молотарок, жниварок, віялок), поширенні застосування вільнонайманої праці (батраків) розвитку сільськогосподарчої кооперації (створенні артілей, споживспілок), подальшому соціальному розшаруванні селянства (заможні селяни, середняки, бідняки), початку трудової еміграції до Кубані, Поволжжя, Сибіру.

У промисловості завершився промисловий переворот. Розвивалися вугільна (Донбас), залізорудна (Кривий Ріг),металургійна (Олександрівськ, Катеринослав, Юзівка), машинобудівна (Харків, Луганськ, Миколаїв), цукрова (Правобережжя) галузі. Пожвавилися інвестиції іноземного капіталу (англійського, французького, німецького бельгійського та ін.). Розвивалася внутрішня та зовнішня торгівля: Україна експортувала пшеницю, ячмінь, вовну, м’ясо, сукно, імпортувала машини, шовк, бавовну, чай, каву, рис, прянощі. Розвивалася ярмаркова торгівля (у Харкові, Києві, Полтаві, Житомирі, Білій Церкві), чумацький промисел (транспортування зерна, солі, риби), створювалися біржі для продажу великих партій товарів (Київська, Одеська, Харківська, Миколаївська та ін.) Розгорнулося залізничне будівництво (Одеса—Балта, Київ—Одеса, Курськ—Харків—Севастополь, Донбас—Кривий Ріг та ін.). Розвивався водний транспорт, зростали морські порти (Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Керч).

У другій половині ХІХ ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу. У 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друку українською мовою шкільних і релігійних видань. 1876 р. імператор Олександр ІІ видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, п’єс, пісень, використання української мови в початкових школах, судах і державних установах.

Поразка революції 1848 – 1849 рр. в Австрійській імперії призвела до посилення політичної реакції. Однак у 60-ті рр. ХІХ ст. австрійський уряд був змушений провести реформи, внаслідок яких було прийнято Конституцію (1867 р.), перетворено унітарну Австрійську імперію на дуальну Австро-Угорську імперію (1868 р.), надано обмежену внутрішню автономію Галичині й Буковині. Закарпаття залишилося частиною Угорщини й самоврядування не отримало. Австрійський уряд намагався перешкодити формуванню української нації й асимілювати українське населення, що виявилося в порушенні проголошеної Конституцією рівноправності всіх громадян в адміністративних, судових і навчальних закладах, обмеженні викладання українською мовою в школах, зайнятті керівних посад лише особами австрійської, угорської й польської національностей.

Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття залишилися внутрішніми колоніями Австрійської імперії й служили ринком збуту товарів і джерелом сировини та сільськогосподарської продукції. Скасування кріпосного права сприяло розвитку ринкових відносин в економіці західноукраїнських земель. Аграрне перенаселення, повільний розвиток промисловості, демографічний бум призвели до початку трудової еміграції українців до Росії, Німеччини, Румунії, Австрії, Угорщини й навіть до Канади, США, Бразилії й Австралії.

Основою економіки залишалося сільське господарство, у якому було зайнято 75—85% населення. Незважаючи на залишки кріпацтва (панування поміщицького землеволодіння, великі викупні платежі, малоземелля й безземелля селян), розвивалися ринкові відносини: застосовувалася вільнонаймана праця, сільськогосподарська техніка, поглиблювалася спеціалізація районів, виникали кооперативи. У 70—90-х рр. XIX ст. почалося формування фабрично-заводської промисловості, провідними галузями якої були нафтова, вугільна, соляна, лісова та харчова. Однак промисловий переворот у Західній Україні відбувся пізніше, ніж у центральних і західних регіонах Австрійської імперії, тому великих підприємств було дуже мало (5%), переважала середня, дрібна й кустарно-реміснича промисловість.

Орієнтовний навчальний план для учнів 11-х класів на 2019 - 2020 навчальний рік

Географічний простір Землі

11 – А та 11 – Б класи

п/п		Дата	Розділи, теми, уроки	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	Домашнє завдання
Вступ
1		2.09	Географія як система наук. Об’єкт дослідження географії. Поняття «геосистема». Рівні геосистем.   Пізнавальна та конструктивна роль географії	Знаннєвий компонент: називає об’єкт дослідження та структурні компоненти географії; пояснює значення  поняття  «геосистема». Діяльнісний компонент: розрізняє рівні геосистем; визначає причини та наслідки природних і суспільних процесів. Оцінно-ціннісний компонент: висловлює судження щодо пізнавальної  та конструктивної ролі географії	§
Розділ І. Топографія та картографія Тема 1. Топографія
2	9.09		Топографічна карта: проекція, розграфлення. Географічні і прямокутні координати. Прямокутна (кілометрова) сітка.	Знаннєвий компонент: називає елементи топографічної карти; знає основні умовні позначення топографічних карт. Діяльнісний компонент: розрізняє географічні та прямокутні координати точок, види масштабу, азимута; визначає за топографіч-ною картою географічний і магнітний азимути,  географічні та прямокутні координати точок, абсолютну і відносну висоту місцевості, падіння річки, масштаб плану і карти за прямокутною сіткою;читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту; розпізнає на місцевості об’єкти, зображені на топографічній карті; описує за топографічною картою рельєф ділянки місцевості; уміє орієнтуватися на місцевості  за допомогою  топографічної карти, плану; розв’язує задачі за топографічною картою. Ціннісний компонент: оцінює значення топографічних карт  у побуті та господарській діяльності; робить висновки щодо актуальності знань і   навичок роботи з топографічною картою	§
3	16.09		Основні умовні позначення топографічних карт для зображення об’єктів місцевості та рельєфу. Вимірювання на топографічній карті за масштабом і кілометровою сіткою. Використання азимутів. Практична робота 1. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) та прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів, абсолютних та відносних висот точок, падіння річки.		§
4	23.09		Плани населених пунктів. Практичне використання топографічних карт, планів. Практична робота 2. Читаннясхем руху транспорту свого міста (обласного центру)		§
Тема 2. Картографія
5		30.09	Сучасні картографічні твори. Математична основа карт. Способи картографічного зображення об’єктів і явищ на загальногеографічних та тематичних картах. Сутність генералізації. Практична робота 3. Визначення за градусною сіткою  географічних координат точок, азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах. Орієнтовні теми для досліджень (на вибір) 1.  Визначення оптимального маршруту руху між визначними об’єктами свого району за допомогою навігаційної карти своєї області. 2. Сфери використання даних дистанційного зондування Землі	Знаннєвий компонент: називає елементи карти;  пояснює основні картографічні поняття і терміни, відмінності різних видів масштабу,  картографічних  проекцій; знає, де розміщені на електронному глобусі  Україна, своя область і свій населений пункт; наводить приклади  використання ГІС.  Діяльнісний компонент: розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом; порівнює форми й площі материків на картах світу, побудованих у різних проекціях; визначає за картами об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати; застосовує сучасні навігаційні системи на практиці; уміє користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами. Ціннісний компонент: оцінює практичне значення географічних карт, географічних інформаційних  систем	§
6		7.10	Електронні карти та глобуси. Картографічні інтернет-джерела. Навігаційні карти. Географічні інформаційні системи (ГІС), дистанційне зондування Землі, сфери їх практичного застосування.		§
Розділ ІІ. Загальні закономірності географічної оболонки Землі Тема 1. Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети
7		21.10	Геоїд. Показники руху Землі навколо своєї осі. Добова ритміка в географічній оболонці.    Основні види часу. Визначення місцевого та поясного часу,  перехід від місцевого часу до поясного. Пояси освітленості на Землі. Сила Коріоліса. Змінюваність  висоти  Сонця над горизонтом та тривалості світлового дня. Орбітальний рух Землі: основні характеристики, географічні наслідки. Причини зміни пір року.  Зміна пір року у Північній та Південній півкулях. Дослідження 1. Моделювання природних явищ на Землі у дні рівнодень та сонцестоянь. 2. Прояви сили Коріоліса на річках своєї місцевості	Знаннєвий компонент: називає види рухів Землі,  параметри та наслідки осьового й орбітального рухів планети; розпізнає на схемах руху Землі точки сонцестоянь і рівнодення; знає межі поясів освітленості,  види часу. Діяльнісний компонент: установлює послідовність зміни пір року у Північній та Південній півкулі, причини зміни пір року; використовує знання про силу Коріоліса для пояснення причин формування пасатів, циклонів та антициклонів, течій; розв’язує задачі на визначення місцевого і поясного часу, перехід від місцевого часу до поясного. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює пізнавальну та конструктивну роль знань про рухи Землі	§
Тема 2. Географічна оболонка Землі
8		4.11	Склад, межі та будова географічної оболонки. Закономірності географічної оболонки.  Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера.	Знаннєвий компонент: пояснює зміст поняття «антропосфера»; наводить приклади прояву основних закономірностей географічної оболонки. Діяльнісний компонент: розрізняєскладові географічної оболонки; характеризує сучасний етап розвитку географічної оболонки. Оцінно-ціннісний компонент: розуміє значення географічних знань для збереження навколишнього середовища	§
Тема 3. Геологічне середовище людства
9		11.11	Властивості літосфери. Поняття «геологічне середовище людства». Тектоніка літосферних плит. Процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки. Небезпека вулканічних, сейсмічних, гравітаційних (зсувних) процесів. Дослідження 1. Причини заселення схилів вулканів. 2. Сучасні вимоги до будівництва у районах з високою сейсмічністю	Знаннєвий компонент: називає складові літосфери,  структурні елементи літосферних плит; пояснює поняття «геологічне середовище  людства», механізми руху літосферних плит, виникнення землетрусів, вулканів, зсувів, формування рельєфу; формулює закономірності поширення форм рельєфу, мінеральних ресурсів. Діяльнісний компонент: визначає  тектонічні структури за формами рельєфу і основними видами корисних копалин (на основі тематичних і комплексних карт); обґрунтовує розташування основних форм рельєфу на материках, в океанах, на території України; порівнює тектонічну будову, рельєф, корисні копалини материків, їх частин; характеризує процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки; використовує тектонічну карту для визначення ступеня загрози сейсмічних явищ на материках і території України; моделює комплекс заходів для протидії появі й розвитку зсуву, осипища; встановлює за тематичними картами зв'язок між тектонічними структурами, рельєфом, корисними копалинами  і густотою населення, розташуванням видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв; розв’язує задачі на визначення показника забезпеченості країни окремими видами мінеральних ресурсів. Оцінно-ціннісний компонент: визначає рівень безпеки проживання в районах з різною інтенсивністю вулканічних, сейсмічних, гравіта-ційних явищ; робить висновки про вплив геологічних процесів і рельєфу на розміщення населення, господарську діяльність; оцінює наслідки загострення ресурсної проблеми на планеті	§
10		18.11	Рельєф. Тектонічні структури та пов’язані з ними форми рельєфу. Вплив рельєфу на розселення населення, розвиток і розташування окремих виробництв. Практична робота 4. Встановлення за тематичними картами материків та України зв’язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою населення, розташуванням видобувних, матеріало-, паливомістких виробництв		§
11		25.11	Ресурсні властивості літосфери. Гірські породи та закономірності їх поширення. Мінеральні ресурси як чинник розташування видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв. Забезпеченість мінеральними ресурсами. Вплив людини на літосферу. Глобальна ресурсна проблема людства		§
Тема 4. Атмосфера та системи Землі
12		2.12	Сонячно-земні взаємодії. Сонячне випромінювання, відмінності випромінювання і поглинання тепла повітрям, поверхнею гірських порід і води. Дослідження 1. Ресурсний потенціал атмосфери своєї місцевості та приклади його використання.  2. Система протидії засухам у своїй місцевості	Знаннєвий компонент: називає складники атмосфери, кліматотвірні чинники й типи клімату; наводить приклади взаємодії атмосфери з літосферою, гідросферою, біосферою. Діяльнісний компонент: читаєсиноптичні та кліматичні карти,  графіки зміни (добової, місячної, річної) температури повітря, діаграми хмарності та розподілу опадів, рози вітрів; розрізняєпогоду під час проходження циклону, антициклону, холодного і теплого атмосферних фронтів; пояснює механізм утворення глобальних і місцевих систем потоків у тропосфері; визначає типи клімату за кліматограмами; встановлюєсукупність чинників, що формують клімат певної місцевості; характеризує типи клімату; порівнює клімат окремих регіонів на материках і території України;   обґрунтовує  вплив агро-кліматичних ресурсів на спеціалізацію рослинництва. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурсні властивості атмосфери, рівень безпеки проживання в районах поширення атмосферних стихійних явищ; усвідомлює загрози кліматичних змін і забруднення атмосфери; пропонує способи розв’язування проблеми глобального потепління	§
13		9.12	Тропосфера: температурний режим, зміна атмосферного тиску, вітри, вологість, опади. Погода. Синоптичні карти. Клімат. Кліматотвірні чинники. Кліматична карта. Карта кліматичних поясів. Характеристика типів клімату за кліматограмами. Вплив атмосфери на літосферу: вивітрювання, рельєфоутворення. Кліматичні умови як чинник розселення і розташування виробництва та інфраструктурних об’єктів. Практична робота 5. Визначення середніх температур та амплітуди їх коливань за добу, місяць, рік. Аналіз рози вітрів.		§
14		16.12	Ресурсний потенціал атмосфери. Енергетичні кліматичні ресурси як чинник розвитку відновлювальної енергетики. Агрокліматичні ресурси та їх вплив на спеціалізацію сільського господарства. Стихійні атмосферні явища, їх прогнозування та засоби протидії. Кліматичні зміни на планеті.		§
Тема 5. Гідросфера та системи Землі
15		23.12	Запаси води на Землі. Світовий океан та його складові. Вплив процесів у літосфері на природу океанів. Роль океанів у формуванні гірських порід і рельєфу узбережжя. Вплив атмосферних процесів (явищ) на Світовий океан. Роль Світового океану у  формуванні глобальних і місцевих систем повітряних потоків у нижніх шарах тропосфери. Ресурсний потенціал Світового океану та вплив людства на стан океанічних вод, запаси мінеральних, біологічних ресурсів. Практична робота 6. Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків.	Знаннєвий компонент: називає складові Світового океану, найбільші гідрографічні об’єкти материків, України; формулюєзалежність між тектонічною, геологічною будовою, рельєфом, кліматом  і водами суходолу; знає формулу обрахунку показника забезпеченості  водними ресурсами. Діяльнісний компонент: розпізнає на контурних  картах різного масштабу частини Світового океану, найбільші річки, озера; класифікує річки, озера, болота, льодовики за різними критеріями; складає характеристику вод певного регіону (країни) та України; порівнює водозабезпеченість окремих регіонів світу, України; аналізує систему течій у Світовому океані, густоту і конфігурацію річкової мережі території, режим річок; установлює взаємозв’язок між літосферою, атмосферою, гідросферою на прикладі окремих ландшафтів своєї місцевості; використовує фізичні й топографічні карти для характеристики гідрографічних об’єктів; застосовує гідрографічні поняття для опису (характеристики) водних об’єктів; розв’язує задачі на визначення показника водозабез-печеності території. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурси Світового океану та прісних вод на суходолі, вплив запасів водних ресурсів на розташування водомістких виробництв; визначає рівень безпеки проживання на узбережжях океанів, в районах поширення катастрофічних паводків, повеней, карсту; усвідомлює загрози забруднення вод  Світового океану і суходолу, вплив якості води на здоров’я людей; пропонує способи розв’язання проблеми забруднення річок і водойм своєї місцевості	§

Географічний простір Землі

11 – В та 11 – Г класи

п/п		Дата	Розділи, теми, уроки	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	Домашнє завдання
Вступ
1		6.09	Географія як система наук. Об’єкт   дослідження географії. Поняття «геосистема». Рівні геосистем.   Пізнавальна та конструктивна роль географії	Знаннєвий компонент: називає об’єкт дослідження та структурні компоненти  географії; пояснює значення  поняття «геосистема». Діяльнісний компонент: розрізняє рівні геосистем; визначає причини та наслідки природних і суспільних процесів. Оцінно-ціннісний компонент: висловлює судження щодо пізнавальної  та конструктивної ролі географії	§
Розділ І. Топографія та картографія Тема 1. Топографія
2	13.09		Топографічна карта: проекція, розграфлення. Географічні і прямокутні координати. Прямокутна (кілометрова) сітка.	Знаннєвий компонент: називає елементи топографічної карти; знає основні умовні позначення топографічних карт. Діяльнісний компонент: розрізняє географічні та прямокутні координати точок, види масштабу, азимута; визначає за топографіч-ною картою географічний і магнітний азимути, географічні та прямокутні координати точок, абсолютну і відносну висоту місцевості, падіння річки, масштаб плану і карти за прямокутною сіткою; читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту; розпізнає на місцевості об’єкти, зображені на топографічній карті; описує за топографічною картою рельєф ділянки місцевості; уміє орієнтуватися на місцевості  за допомогою  топографічної карти, плану; розв’язує задачі за топографічною картою. Ціннісний компонент: оцінює значення топографічних карт  у побуті та господарській діяльності; робить висновки щодо актуальності знань і навичок роботи з топографічною картою	§
3	20.09		Основні умовні позначення топографічних карт для зображення об’єктів місцевості та   рельєфу. Вимірювання на топографічній карті за масштабом і кілометровою сіткою. Використання азимутів. Практична робота 1. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) та прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів, абсолютних та відносних висот точок, падіння річки.		§
4	27.09		Плани населених пунктів. Практичне використання топографічних карт, планів. Практична робота 2. Читаннясхем руху транспорту свого міста (обласного центру)		§
Тема 2. Картографія
5		4.10	Сучасні картографічні твори. Математична основа карт. Способи картографічного зображення об’єктів і явищ на загальногеографічних та тематичних картах. Сутність генералізації. Практична робота 3. Визначення за градусною сіткою  географічних координат точок, азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах. Орієнтовні теми для досліджень (на вибір) 1.  Визначення оптимального маршруту руху між визначними об’єктами свого району за допомогою навігаційної карти своєї області. 2. Сфери використання даних дистанційного зондування Землі	Знаннєвий компонент: називає елементи карти;  пояснює основні картографічні поняття і терміни, відмінності   різних видів масштабу,  картографічних  проекцій; знає, де розміщені на електронному глобусі  Україна, своя область і свій населений пункт; наводить приклади  використання ГІС.  Діяльнісний компонент: розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом; порівнює форми й площі материків на картах світу, побудованих у різних проекціях; визначає за картами об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати; застосовує сучасні навігаційні системи на практиці; уміє користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами. Ціннісний компонент: оцінює практичне значення географічних карт, географічних інформаційних  систем	§
6		11.10	Електронні карти та глобуси. Картографічні інтернет-джерела. Навігаційні карти. Географічні інформаційні системи (ГІС), дистанційне зондування Землі, сфери їх практичного застосування.		§
Розділ ІІ. Загальні закономірності географічної оболонки Землі Тема 1. Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети
7		18.10	Геоїд. Показники руху Землі навколо своєї осі. Добова ритміка в географічній оболонці.    Основні види часу. Визначення місцевого та поясного часу,  перехід від місцевого часу до поясного. Пояси освітленості на Землі. Сила Коріоліса. Змінюваність  висоти  Сонця над горизонтом та тривалості світлового дня. Орбітальний рух Землі: основні характеристики, географічні наслідки. Причини зміни пір року.  Зміна пір року у Північній та Південній півкулях. Дослідження 1. Моделювання природних явищ на Землі у дні рівнодень та сонцестоянь. 2. Прояви сили Коріоліса на річках своєї місцевості	Знаннєвий компонент: називає види рухів Землі,  параметри та наслідки осьового й орбітального рухів планети; розпізнає на схемах руху Землі точки сонцестоянь і рівнодення; знає межі поясів освітленості,  види часу. Діяльнісний компонент: установлює послідовність зміни пір року у Північній та Південній півкулі, причини зміни пір року; використовує знання про силу Коріоліса для пояснення причин формування пасатів, циклонів та антициклонів, течій; розв’язує задачі на визначення місцевого і поясного часу, перехід від місцевого часу до поясного. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює пізнавальну та конструктивну роль знань про рухи Землі	§
Тема 2. Географічна оболонка Землі
8		25.10	Склад, межі та будова географічної оболонки. Закономірності географічної оболонки.  Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера.	Знаннєвий компонент: пояснює зміст поняття «антропосфера»; наводить приклади прояву основних закономірностей географічної оболонки. Діяльнісний компонент: розрізняєскладові географічної оболонки; характеризує сучасний етап розвитку географічної оболонки. Оцінно-ціннісний компонент: розуміє значення географічних знань для збереження навколишнього середовища	§
Тема 3. Геологічне середовище людства
9		8.11	Властивості літосфери. Поняття «геологічне середовище людства». Тектоніка літосферних плит. Процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки. Небезпека вулканічних, сейсмічних, гравітаційних (зсувних) процесів. Дослідження 1. Причини заселення схилів вулканів. 2. Сучасні вимоги до будівництва у районах з високою сейсмічністю	Знаннєвий компонент: називає складові літосфери,  структурні елементи літосферних плит; пояснює поняття «геологічне середовище  людства», механізми руху літосферних плит,   виникнення землетрусів, вулканів, зсувів, формування рельєфу; формулює закономірності поширення форм рельєфу, мінеральних ресурсів. Діяльнісний компонент: визначає  тектонічні структури за формами рельєфу і основними видами корисних копалин (на основі тематичних і комплексних карт); обґрунтовує розташування основних форм рельєфу на материках, в океанах, на території України; порівнює тектонічну будову, рельєф, корисні копалини материків, їх частин; характеризує процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки; використовує тектонічну карту для визначення ступеня загрози сейсмічних явищ на материках і території України; моделює комплекс заходів для протидії появі й розвитку зсуву, осипища; встановлює за тематичними картами зв'язок між тектонічними структурами, рельєфом, корисними копалинами  і густотою населення, розташуванням видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв; розв’язує задачі на визначення показника забезпеченості країни окремими видами мінеральних ресурсів. Оцінно-ціннісний компонент: визначає рівень безпеки проживання в районах з різною інтенсивністю вулканічних, сейсмічних, гравіта-ційних явищ; робить висновки про вплив геологічних процесів і рельєфу на розміщення населення, господарську діяльність; оцінює наслідки загострення ресурсної проблеми на планеті	§
10		15.11	Рельєф. Тектонічні структури та пов’язані з ними форми рельєфу. Вплив рельєфу на розселення населення, розвиток і розташування окремих виробництв. Практична робота 4. Встановлення за тематичними картами материків та України зв’язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою населення, розташуванням видобувних, матеріало-, паливомістких виробництв		§
11		22.11	Ресурсні властивості літосфери. Гірські породи та закономірності їх поширення. Мінеральні ресурси як чинник розташування видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв. Забезпеченість мінеральними ресурсами. Вплив людини на літосферу. Глобальна ресурсна проблема людства		§
Тема 4. Атмосфера та системи Землі
12		29.11	Сонячно-земні взаємодії. Сонячне випромінювання, відмінності випромінювання і поглинання тепла повітрям, поверхнею гірських порід і води. Дослідження 1. Ресурсний потенціал атмосфери своєї місцевості та приклади його використання.  2. Система протидії засухам у своїй місцевості	Знаннєвий компонент: називає складники атмосфери, кліматотвірні чинники й типи клімату; наводить приклади взаємодії атмосфери з літосферою, гідросферою, біосферою. Діяльнісний компонент: читає синоптичні та кліматичні карти,  графіки зміни (добової, місячної, річної) температури повітря, діаграми хмарності та розподілу опадів, рози вітрів; розрізняєпогоду під час проходження циклону, антициклону, холодного і теплого атмосферних фронтів; пояснює механізм утворення глобальних і місцевих систем потоків у тропосфері; визначає типи клімату за кліматограмами; встановлює сукупність чинників, що формують клімат певної місцевості; характеризує типи клімату; порівнює клімат окремих регіонів на материках і території України;   обґрунтовує  вплив агро-кліматичних ресурсів на спеціалізацію рослинництва. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурсні властивості атмосфери, рівень безпеки проживання в районах поширення атмосферних стихійних явищ; усвідомлює загрози кліматичних змін і забруднення атмосфери; пропонує способи розв’язування проблеми глобального потепління	§
13		6.12	Тропосфера: температурний режим, зміна атмосферного тиску, вітри, вологість, опади. Погода. Синоптичні карти. Клімат. Кліматотвірні чинники. Кліматична карта. Карта кліматичних поясів. Характеристика типів клімату за кліматограмами. Вплив атмосфери на літосферу: вивітрювання, рельєфоутворення. Кліматичні умови як чинник розселення і розташування виробництва та інфраструктурних об’єктів. Практична робота 5. Визначення середніх температур та амплітуди їх коливань за добу, місяць, рік. Аналіз рози вітрів.		§
14		13.12	Ресурсний потенціал атмосфери. Енергетичні кліматичні ресурси як чинник розвитку відновлювальної енергетики. Агрокліматичні ресурси та їх вплив на спеціалізацію сільського господарства. Стихійні атмосферні явища, їх прогнозування та засоби протидії. Кліматичні зміни на планеті.		§
Тема 5. Гідросфера та системи Землі
15		20.12	Запаси води на Землі. Світовий океан та його складові. Вплив процесів у літосфері на природу океанів. Роль океанів у формуванні гірських порід і рельєфу узбережжя. Вплив атмосферних процесів (явищ) на Світовий океан. Роль Світового океану у  формуванні глобальних і місцевих систем повітряних потоків у нижніх шарах тропосфери. Ресурсний потенціал Світового океану та вплив людства на стан океанічних вод, запаси мінеральних, біологічних ресурсів. Практична робота 6. Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків.	Знаннєвий компонент: називає складові Світового океану, найбільші гідрографічні об’єкти материків, України; формулюєзалежність між тектонічною, геологічною будовою, рельєфом, кліматом  і водами суходолу; знає формулу обрахунку показника забезпеченості  водними ресурсами. Діяльнісний компонент: розпізнає на контурних  картах різного масштабу частини Світового океану, найбільші річки, озера; класифікує річки, озера, болота, льодовики за різними критеріями; складає характеристику вод певного регіону (країни) та України; порівнює водозабезпеченість окремих регіонів світу, України; аналізує систему течій у Світовому океані, густоту і конфігурацію річкової мережі території, режим річок; установлює взаємозв’язок між літосферою, атмосферою, гідросферою на прикладі окремих ландшафтів своєї місцевості; використовує фізичні й топографічні карти для характеристики гідрографічних об’єктів; застосовує гідрографічні поняття для опису (характеристики) водних об’єктів; розв’язує задачі на визначення показника водозабез-печеності території. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурси Світового океану та прісних вод на суходолі, вплив запасів водних ресурсів на розташування водомістких виробництв; визначає рівень безпеки проживання на узбережжях океанів, в районах поширення катастрофічних паводків, повеней, карсту; усвідомлює загрози забруднення вод  Світового океану і суходолу, вплив якості води на здоров’я людей; пропонує способи розв’язання проблеми забруднення річок і водойм своєї місцевості	§
16		27.12	Води суходолу, чинники їх нерівномірного розподілу на материках та по території України.  Взаємозв’язок геологічної будови, рельєфу і річкової мережі території. Вплив геологічних процесів на формування озер, пластів підземних вод. Взаємозв’язок клімату і вод суходолу. Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва. Мінеральні й термальні води: поширення, використання. Водозабезпеченість регіонів і країн світу. Чинники дефіциту води. Сучасні системи очищення води. Опріснення морської води Дослідження 1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України.  2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер. 3. Прозорість води у річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?		§