І семестр
ГЕОГРАФІЯ: РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ
10 – В клас
п/п
|
Дата
|
Розділи, теми,
уроки
|
Очікувані
результати навчально-пізнавальної діяльності учнів
|
Домашнє завдання
|
|
Вступ
|
|||||
1
|
7.09
|
Що вивчає курс «Географія: регіони і
країни». Регіони світу (за
класифікацією ООН).
|
Знаннєвий компонент: називає регіони
світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка, Африка; показує на карті регіони світу; розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія»,
«держава», «країна», «залежна територія»; наводить приклади джерел географічних знань про регіони
та країни світу;
Діяльнісний
компонент: користується основними джерелами
географічних знань про регіони світу; читає
політичні карти світу та регіонів.
Оцінно-ціннісний
компонент: розуміє: пізнавальну та конструктивну роль
країнознавства у сучасному світі.
|
||
2
|
14.09
|
Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна
політична карта світу та окремих регіонів.
|
|||
Розділ I. ЄВРОПА
Тема 1.Загальна
характеристика Європи
|
|||||
3
|
21.09
|
Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад
регіону. Сучасна політична карта Європи.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. Інтеграційні та
дезінтеграційні процеси у Європі.
2. Відновна електроенергетика в
країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.
3. Структура й
просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою
країн Європи; наводить приклади різних
типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та
якісних змін на політичній карті регіону; показує
на карті: субрегіони Європи (Західна
Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція,
Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія,
Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія,
Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія,
Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція,
Мальта, Кіпр, Росія); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море,
Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації; «центральну вісь» розвитку
Європи, найбільші промислові регіони (Рур
у Німеччині, Великий Лондон у
Великій Британії, Іль-де-Франс у
Франції, Верхньосілезький у Польщі,
Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії); Лотаринзький мегаполіс; найбільші
морські порти (Роттердам, Антверпен,
Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль,
Франкфурт-на-Майні); найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам,
Франкфурт-на-Майні); світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх,
Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст
понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».
Діяльнісний компонент: характеризує особливості демографічних
та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для
оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної
спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та
розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі; пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва
економічно розвинених невеликих країн Європи; вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені
регіональною інтеграцією.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку країн і
субрегіонів Європи; прогнозує позитивні
риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на
економіку регіону; зіставляє позитивні
та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.
|
||
4
|
28.09
|
Природні
умови і ресурси регіону.
|
|||
5
|
5.10
|
Населення Європи
|
|||
6
|
12.10
|
Особливості економіки країн
Європи. Первинний сектор економіки.
|
|||
7
|
19.10
|
Вторинний сектор економіки.
|
|||
8
|
26.10
|
Практична робота 1. Порівняльна характеристика структури промислового
виробництва двох економічно
розвинених невеликих
країн Європи (на вибір учнів).
|
|||
9
|
9.11
|
Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші
міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи.
|
|||
10
|
16.11
|
Узагальнення за темою: «Загальна характеристика Європи»
|
|||
Тема 2. Країни
Європи
|
|||||
11
|
23.11
|
Німеччина.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. «Нове обличчя» Руру –
постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.
2. Лондон, Берлін, Париж, Київ:
схожість і відмінність сучасного розвитку міст.
3. Кластери в Італії як домінуюча
форма організації виробництва товарів і послуг.
|
Знаннєвий
компонент: називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі;
домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки
країн високорозвинених та середньорозвинених країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну
спеціалізацію окремих європейських країн; показує
на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони,
найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.
Діяльнісний
компонент: складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції,
Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки
країни; знаходить та систематизує необхідну
інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для
обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва
товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного
розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; пояснює особливості спеціалізації сільського
господарства та розміщення основних регіонів промисловості; обґрунтовує особливості структури
експорту й імпорту товарів та послуг
країн
Європи.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку окремих районів у межах країни; оцінює вплив ТНК
на економіку країн регіону; прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи
в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
|
||
12
|
30.11
|
Франція.
|
|||
13
|
7.12
|
Велика Британія.
|
|||
14
|
14.12
|
Італія.
|
|||
15
|
21.12
|
Практична робота 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з
європейських країн «великої сімки» (за вибором).
|
|||
16
|
28.12
|
Польща.
|
|||
17
|
Білорусь
|
||||
18
|
Росія.
|
||||
19
|
Узагальнення з теми: «Країни Європи»
|
||||
ГЕОГРАФІЯ: РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ
10 – Г клас
п/п
|
Дата
|
Розділи, теми,
уроки
|
Очікувані
результати навчально-пізнавальної діяльності учнів
|
Домашнє завдання
|
|
Вступ
|
|||||
1
|
3.09
|
Що вивчає курс «Географія: регіони і
країни». Регіони світу (за
класифікацією ООН).
|
Знаннєвий компонент: називає регіони
світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка, Африка; показує на карті регіони світу; розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія»,
«держава», «країна», «залежна територія»; наводить приклади джерел географічних знань про регіони
та країни світу;
Діяльнісний
компонент: користується основними джерелами
географічних знань про регіони світу; читає
політичні карти світу та регіонів.
Оцінно-ціннісний
компонент: розуміє: пізнавальну та конструктивну роль
країнознавства у сучасному світі.
|
||
2
|
10.09
|
Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна
політична карта світу та окремих регіонів.
|
|||
Розділ I. ЄВРОПА
Тема 1.Загальна
характеристика Європи
|
|||||
3
|
17.09
|
Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад
регіону. Сучасна політична карта Європи.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. Інтеграційні та
дезінтеграційні процеси у Європі.
2. Відновна електроенергетика в
країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.
3. Структура й
просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою
країн Європи; наводить приклади різних
типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та
якісних змін на політичній карті регіону; показує
на карті: субрегіони Європи (Західна
Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція,
Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія,
Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія,
Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія,
Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція,
Мальта, Кіпр, Росія); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море,
Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації; «центральну вісь» розвитку
Європи, найбільші промислові регіони (Рур
у Німеччині, Великий Лондон у
Великій Британії, Іль-де-Франс у
Франції, Верхньосілезький у Польщі,
Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії); Лотаринзький мегаполіс; найбільші
морські порти (Роттердам, Антверпен,
Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль,
Франкфурт-на-Майні); найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам,
Франкфурт-на-Майні); світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх,
Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст
понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».
Діяльнісний компонент: характеризує особливості демографічних
та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для
оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної
спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та
розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі; пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва
економічно розвинених невеликих країн Європи; вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені
регіональною інтеграцією.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку країн і
субрегіонів Європи; прогнозує позитивні
риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на
економіку регіону; зіставляє позитивні
та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.
|
||
4
|
24.09
|
Природні
умови і ресурси регіону.
|
|||
5
|
1.10
|
Населення Європи
|
|||
6
|
8.10
|
Особливості економіки країн
Європи. Первинний сектор економіки.
|
|||
7
|
22.10
|
Вторинний сектор економіки.
|
|||
8
|
5.11
|
Практична робота 1. Порівняльна характеристика структури промислового
виробництва двох економічно
розвинених невеликих
країн Європи (на вибір учнів).
|
|||
9
|
12.11
|
Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші
міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи.
|
|||
10
|
19.11
|
Узагальнення за темою: «Загальна характеристика Європи»
|
|||
Тема 2. Країни
Європи
|
|||||
11
|
26.11
|
Німеччина.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. «Нове обличчя» Руру –
постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.
2. Лондон, Берлін, Париж, Київ:
схожість і відмінність сучасного розвитку міст.
3. Кластери в Італії як домінуюча
форма організації виробництва товарів і послуг.
|
Знаннєвий
компонент: називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі;
домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки
країн високорозвинених та середньорозвинених країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну
спеціалізацію окремих європейських країн; показує
на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони,
найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.
Діяльнісний
компонент: складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції,
Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки
країни; знаходить та систематизує необхідну
інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для
обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва
товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного
розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; пояснює особливості спеціалізації сільського господарства
та розміщення основних регіонів промисловості; обґрунтовує особливості структури експорту й імпорту товарів та послуг країн Європи.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку окремих районів у межах країни; оцінює вплив ТНК
на економіку країн регіону; прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи
в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
|
||
12
|
3.12
|
Франція.
|
|||
13
|
10.12
|
Велика Британія.
|
|||
14
|
17.12
|
Італія.
|
|||
15
|
22.12
|
Практична робота 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з
європейських країн «великої сімки» (за вибором).
|
|||
16
|
Польща.
|
||||
17
|
Білорусь
|
||||
18
|
Росія.
|
||||
19
|
Узагальнення з теми: «Країни Європи»
|
||||
10 – А, 10 – Б класи
п/п
|
Дата
|
Розділи, теми,
уроки
|
Очікувані
результати навчально-пізнавальної діяльності учнів
|
Домашнє завдання
|
|
Вступ
|
|||||
1
|
4.09
|
Що вивчає курс «Географія: регіони і
країни». Регіони світу (за класифікацією
ООН).
|
Знаннєвий компонент: називає регіони
світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка, Африка; показує на карті регіони світу; розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія»,
«держава», «країна», «залежна територія»; наводить приклади джерел географічних знань про регіони
та країни світу;
Діяльнісний
компонент: користується основними джерелами
географічних знань про регіони світу; читає
політичні карти світу та регіонів.
Оцінно-ціннісний
компонент: розуміє: пізнавальну та конструктивну роль
країнознавства у сучасному світі.
|
||
2
|
11.09
|
Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна
політична карта світу та окремих регіонів.
|
|||
Розділ I. ЄВРОПА
Тема 1.Загальна
характеристика Європи
|
|||||
3
|
18.09
|
Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад
регіону. Сучасна політична карта Європи.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. Інтеграційні та
дезінтеграційні процеси у Європі.
2. Відновна електроенергетика в
країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.
3. Структура й
просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою
країн Європи; наводить приклади різних
типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та
якісних змін на політичній карті регіону; показує
на карті: субрегіони Європи (Західна
Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція,
Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія,
Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина,
Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і
Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта,
Кіпр, Росія); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія),
лісозаготівлі, рекреації; «центральну вісь» розвитку Європи, найбільші
промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії); Лотаринзький мегаполіс; найбільші
морські порти (Роттердам, Антверпен,
Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль,
Франкфурт-на-Майні); найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам,
Франкфурт-на-Майні); світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх,
Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст
понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».
Діяльнісний компонент: характеризує особливості демографічних
та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для
оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної
спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та
розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі; пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва
економічно розвинених невеликих країн Європи; вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені
регіональною інтеграцією.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку країн і
субрегіонів Європи; прогнозує позитивні
риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на
економіку регіону; зіставляє позитивні
та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.
|
||
4
|
25.09
|
Природні
умови і ресурси регіону.
|
|||
5
|
2.10
|
Населення Європи
|
|||
6
|
9.10
|
Особливості економіки країн
Європи. Первинний сектор економіки.
|
|||
7
|
16.10
|
Вторинний сектор економіки.
|
|||
8
|
23.10
|
Практична робота 1. Порівняльна характеристика структури промислового
виробництва двох економічно
розвинених невеликих
країн Європи (на вибір учнів).
|
|||
9
|
23.10
|
Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші
міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи.
|
|||
10
|
6.11
|
Узагальнення за темою: «Загальна характеристика Європи»
|
|||
Тема 2. Країни Європи
|
|||||
11
|
13.11
|
Німеччина.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. «Нове обличчя» Руру –
постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.
2. Лондон, Берлін, Париж, Київ:
схожість і відмінність сучасного розвитку міст.
3. Кластери в Італії як домінуюча
форма організації виробництва товарів і послуг.
|
Знаннєвий
компонент: називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі;
домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки
країн високорозвинених та середньорозвинених країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну
спеціалізацію окремих європейських країн; показує
на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони,
найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.
Діяльнісний
компонент: складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції,
Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки
країни; знаходить та систематизує необхідну
інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для
обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва
товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного
розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; пояснює особливості спеціалізації сільського
господарства та розміщення основних регіонів промисловості; обґрунтовує особливості структури
експорту й імпорту товарів та послуг
країн
Європи.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку окремих районів у межах країни; оцінює вплив ТНК
на економіку країн регіону; прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи
в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
|
||
12
|
20.11
|
Франція.
|
|||
13
|
27.11
|
Велика Британія.
|
|||
14
|
4.12
|
Італія.
|
|||
15
|
11.12
|
Практична робота 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з
європейських країн «великої сімки» (за вибором).
|
|||
16
|
18.12
|
Польща.
|
|||
17
|
Білорусь
|
||||
18
|
Росія.
|
||||
19
|
Узагальнення з теми: «Країни Європи»
|
||||
Розділ IІ. АЗІЯ
Тема 1. Загальна характеристика Азії
|
|||||
20
|
Особливості
економіко-географічного положення Азії.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)
1. Екологічні виміри економічного зростання в країнах
Азії.
2. Географічне положення країни
як чинник її економічного розвитку (на прикладі Туреччини і Сінгапуру).
3. Країни Перської затоки –
новий осередок індустріалізації.
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; наводить приклади країн Азії, що
належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку;
показує на карті: субрегіони (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна
Азія, Східна Азія, Центральна Азія); країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур,
Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Вірменія, Азербайджан,
Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни,
Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан); басейни
видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський);
кам’яного вугілля (Карагандинський
у Казахстані, Північно-Східний у
Китаї, Східний в Індії), країни зі
значним видобутком залізних руд (Китай,
Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан,
Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай,
Малайзія), вольфрамових руд (Китай);
райони лісозаготівлі, рекреації; найбільші промислові райони (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»); світові міста в
Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо,
Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок); мегаполіси
(Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган –
Гуанчжоу в Китаї); найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя,
Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбай); аеропорти-хабиу містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта,
Дубай, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул; найбільші фінансові
центри Азії (Сінгапур, Гонконг/Сянган,
Токіо, Сеул, Дубай, Шанхай).
Діяльнісний компонент:характеризує: особливості демографічних,
урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси
сучасного стану економіки; пояснює виникнення міждержавних конфліктів у
регіоні; порівнює: ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал
субрегіонів Азії; особливості господарства різних за рівнем економічного
розвитку країн Азії; обґрунтовує розміщення основних районів видобування
мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії; використовує тематичні карти для
порівняння спеціалізації сільського господарства субрегіонів Азії.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності
економічного розвитку субрегіонів Азії; оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці; висловлює власні судження щодо шляхів
вирішення міждержавних конфліктів у регіоні; ілюструє прикладами вплив політичних та економічних процесів у
регіонах Азії на Україну.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар